В Україні практично всі сиротинці виживають завдяки допомозі небайдужих людей. Після 24-го лютого значно скоротилася підтримка спонсорів. На межі існування опинився й колектив закладу «Перлинка». Дитячий будинок не має державної підтримки, ключові меценати пішли бити ворога. Але ніхто здаватися не збирається, стіни благодійної установи прийняли нових діточок та біженців з Донбасу. Основні продовольчі потреби вдається вирішити завдяки місцевим мешканцям, які діляться городиною та фруктами. Але важливі не тільки їжа, а й енергоносії, ключові природні ресурси. Ворог навмисно б‘є по лініях електромереж та інших комунікаціях. В деяких областях справжньою проблемою стала звичайна питна вода, в багатьох регіонах її подають по годинах. Інші люди стоять у черзі по дві години, щоб набрати пару баклажок для приготування їжі. Найгірші справи у маленьких громадах, де бракує коштів на ремонт та удосконалення системи водопостачання.

Дуже важко робити запаси й керівництву «Перлинки». Район завжди був проблемним, а в часи війни все тільки погіршилось. Система водопостачання стала непридатна для нормального функціонування. Насоси не витримали навантажень та давно втратили спроможність якісно працювати: фактор часу нікуди не подівся. Нам треба купити деякі деталі та провести ремонт, але грошей на це катастрофічно не вистачає. А без води, як кажуть слова пісні – «ні туди та й не сюди».

Ми будемо дуже вдячні, якщо Ви зможете зробити невеличкий грошовий переказ й сумісними зусиллями ми відремонтуємо ці важливі агрегати. З маленьких пожертв виходять великі справи. Нам допомагають пенсіонери, військові, люди, що постраждали від навали орків. Пересічні громадяни діляться одягом, посудом, книжками, зайвими побутовими приладами. Кожен в змозі допомогти дитячому будинку. Україна – це край небайдужих, чесних, співчутливих людей. Безумовно, зараз на першому місці у багатьох фронт, але діточки – це наше майбутнє та зміст існування. Вже скоро ворог буде переможений, а наші вихованці все відбудують та забезпечать нам старість.