Кожен з нас завжди бажає знов попасти в рідний дім, побачити маму й тата, приторкнутись до старих меблів та книжок, що вкрилися пилом. Нормальну людину тягне туди, де були проведені перші роки життя, все згадує про дитинство та безтурботність. З роками ця тяга лише посилюється, ми іноді приїздимо у міста, де вже давно не живе наша рідня. Серце та й ноги тягне на вулицю дитинства, руки тягнуться до дерев, під якими ми грали та заводили перших друзів.

А як бути тим, хто ріс без мами й тата? Чи є така тяга в вихованців сиротинця? Аналогічно! Вони при першій можливості неодмінно ідуть до стін, де росли та вчили перші уроки. А замість рідних вони бажають побачити вихователів та нянь, що виконували роль бабусі. Це добре знають та в один голос підтвердять працівники сиротинця «Перлинка». Кількість випускників вже давно перевалила за сотню, майже кожен вихованець при любій нагоді біжіть туди, де з ним навчалися, гралися, заспокоювали, розповідали казки на ніч. Кожен бажає розповісти про свої успіхи, мріє побачити тих, хто ще мешкає у теплих та рідних стінах.

У середині березня 2023 року дитбудинок «Перлинка» відвідала наша випускниця, яку звуть Сашуля. Прийшла вона не сама, а з маленькою дитинкою. Ще недавно дівчина потребувала догляду та перебувала під опікою вихователів закладу, а зараз виховує малюка разом з чоловіком, який теж ріс у нашому закладі. День візиту збігся з її Днем народження. Тому наш колектив чекало невеличке подвійне свято. І воно вдалося, бо стіни закладу випромінюють любов, добро, позитивний настрій. Дівчина дуже хотіла провести головне свято життя в колі старих друзів та вихователів. І це добре вийшло. Ми організували невеличкий банкет, наші кухарі спекли тортик. Були ще смачні страви та різноманітні смаколики. Всім було цікаво побачити маленьку дитинку та знайти її спільні риси з мамою. А Сашуля розповіла про труднощі та приємні миттєвості нового життя. В неї поки не так багато нових друзів, як це було у «Перлинці». Було немало спогадів про минуле, але зараз треба концентруватися на майбутньому та планувати життя, яке буде після закінчення війни.

День народження – це неодмінні подарунки та приємні сюрпризи. І вони були на нашому невеличкому святі. Наша колишня випускниця пішла зі свого свята не з пустими руками: Олександра та її дитинка отримали цінні речі, за них окрема подяка пані Тетяні, що постійно надсилає їх до нашого закладу. Вона теж передає великий привіт феї Тані, яка пам’ятає про діточок та регулярно робить перекази та шле пакунки. Дай Боже їй довгих літ, здоров’я та щастя. Її доброту та щирість природа неодмінно компенсує вдачею та збільшенням статків. Весь колектив «Перлинки» молиться за неї та багатьох інших меценатів. Свято швидко скінчилося, але Сашуля пообіцяла прийти знов, бо дуже сумує за рідними стінами. Наші няні та вихователі навічно стали для неї колективною мамою, а до мами хочеться бігти дуже часто, бо рідніше нікого нема!

Ніщо не заважає й Вам допомогти дитячому будинку. Україна завжди славилася щедрістю та небайдужістю своїх людей. Вони поділяться передостаннім та не зможуть спокійно дивитися на голодних сиріт. Нам допомагають не тільки волонтери, а й військові, пенсіонери, селяни, що мешкають поруч. Нам будуть в нагоді не лише гроші, а й одяг та їжа. Адміністрація прийме у дар все, що потрібно для існування благодійного закладу. «Перлинка» не отримує державного фінансування – вся надія тільки на меценатів та Божу підтримку. Заздалегідь дякуємо щедрим та небайдужим! В клубі наших друзів завжди є вільні місця!