Ярослав.

Усі діти дружно розмовляли про плани на літні канікули. Раптом почувся шум автомобільного мотора, пролунав скрип дверей. У порогу стояв директор дитячого будинку з крихітним згортком в руках…
Це привезли нову бездомну дитину. Він слабо тримає голову. Він не уміє ходити. Він часто плаче, бо щось болить. Із-за поганої батьківської турботи хлопчик має щільну медичну книжку з різними діагнозами…
Його очі були сумними. Усі діти зосереджено розглядали новенького – його маленькі очки, ніс, ручки, ніжки. 12 місяців цьому маленькому щастю.
Після тривалої паузи хтось з дівчаток дзвінким голосом сказав, що ми його будемо теплим молоком поїти і розповідати казки і він виросте великим.
Ось так почався перший день Ярослава в дитячому будинку. Він виросте брюнетом, блондином, сірими або зеленными очима – це ще незрозуміло, але то, що його любитимуть і піклуватимуться в дитячому будинку – це факт.

This entry was posted in . Bookmark the permalink.