Дитячий будинок «Перлинка» – це благодійна християнська установа, яка кожного року випускає у велике життєве плавання хлопців та дівчат. У 2023 році з теплих та дружніх стін вийшов Стас. Мрія його нелегкого дитинства збулася – він став студентом Київської національної академії внутрішніх справ. Кожний нормальний парубок бажає бути сильним, порядним та має наміри рятувати людей від злочинців та крадіїв. Старанний хлопець вступив до вишу у 2023 році, багато хто вклався у те, щоб зібрати сироту у дальню дорогу до столиці. У минуле важке літо грошей не було навіть на найдешевший білет. Але суспільними зусиллями кошти були знайдені, вже через кілька років країна отримає справжнього героя, який захистить від хулігана та грабіжника.

Цієї весни у Стаса була можливість приїхати до рідних стін та пожити у «Перлинці» майже тиждень. Час канікул він вирішив витратити на старих друзів та вихователів, що годували та ростили його кинуту батьками душу. Всі з радістю зустріли хлопця, який підріс, став вище та підтягнутішим. Віддаля було видно, що з  нього вийде справжній герой та кремезний захисник українського народу. Для багатьох випускників стіни дитбудинка – це рідна сім’я та найдорожчі люди у світи. Поки нема власної родини, то всі думки в голові тільки про тих, хто виховував та ділив іграшки, спортивний інвентар. Стас розповів багато цікавого, поділився планами, з кожним окремо поспілкувався.

Малі друзі та персонал пригадали минулі роки, розповідали про те, що відбулося за останні вісім місяців. Стас дуже радий, бо його мрія здійснилася, а отримані у школі знання пішли на користь. В стінах установи часто відбуваються пізнавальні заходи та майстер-класи. Це допомагає сиротам підготуватися до дорослого життя та обрати майбутній профіль та спеціальність. Круто, коли до стін приходять цікаві друзі та діляться з малюками своїми вміннями та навичками – це найкращий спосіб допомогти дитячому будинку. І це підтвердив Стас, бо справжній поліціянт повинен вміти не тільки стріляти та бігати, а й шити, ремонтувати, мати неабиякий кругозір. Не один Стас скучить за рідними стінами – всі діти при малій можливості навіщають всіх, з ким росли у «Перлинці». Живий зв’язок підтримується постійно, його не можна обірвати, бо людина ніколи не забуде про ласку, любов та добро.

Стас поїхав, залишивши нас на самоті з одвічними фінансовими проблемами. Річ у тому, що наш дитбудинок – це благодійна організація і вона не моє централізованого державного фінансування. Всі оплати відбуваються коштом спонсорів та меценатів. Але останні два роки справи стали набагато гіршими, ніж це було до повномасштабної війни. Спроможності друзів скоротилися, приходиться постійно шукати нових рятівників.

В усі часи допомагало правило «з миру по ниточці», тому ми завжди звертаємось до пересічних громадян та пенсіонерів. Ваші маленькі перекази на 20, 50, 100 гривень – це рятівне коло, яке не дає нам потонути. Саме з таких маленьких струмочків набігає річка, котру називають небайдужість та доброта. А ще нам допомагають Ваші посилки: одяг, книжки, зайвий посуд, спортивне знаряддя – все прийме у дитячий будинок. Україна завжди відрізнялась небайдужими та добрими людьми