Здавалося б в сім’ї, де є папа і мама, сестри і брати, діти повинні прагнути вчитися, осягати щось нове. Адже їм допомагають. З ними займаються. Але на ділі виходить, що таких хлопців примушують вчитися, робити уроки. І навіть немає мови про те, щоб вони брали участь в Олімпіадах. Ніхто не говорить, що вони безглузді або необдаровані. Просто тому, що у них все є, вони не хочуть ні до чого прагнути.
В той же час діток, які обділені сім’єю і бояться дивитися в майбутнє, люблять вчитися, дізнаватися більше, ніж належить за програмою. Тому вони займають призові місця на олімпіадах по хімії і українській мове. Це такі ж дітки, як і все. Вони розумні, просто їм не повезло в житті. Коли в нашій дружній і великій сім’ї дитина досягає успіху – це свято для усіх вихователів і учителів.
Кожен може допомогти дітям-сиротам. Їм завжди потрібний одяг, предмети гігієни, підручники, письмове приладдя. Все те, що для дитини в звичайній сім’ї – норма.
Дитячий будинок “Перлынка” намагається розвивати усіх діток, розкривати їх потенціал і таланти. Тільки так можна виростити з дітей-сиріт повноцінних членів суспільства, упевнених в собі і своєму майбутньому. Але допомоги вихователів не вистачає. Хлопці потребують допомоги звичайних громадян. Серед вихованців багато дітей, що роблять успіхи в навчанні. І окрім перемог на районних олімпіадах ми мріємо про перемоги в Україні.
Звичайно, у держави мало засобів допомагати, а обділених діток так багато. Тому не забувайте, що рука того, що дає не убожітиме. Пожертвувати дитячому будинку Україна може тільки обмежена кількість засобів. Тоді як прості громадяни можуть допомогти і матеріально, перерахувавши засоби, і речами, привізши їх. І навіть волонтерською роботою. У повних сім’ях у хлопців є можливість займатися додатковою з репетиторами. Діти-сироти обділені такою можливістю.
Але учителеві приїхати і позайматися з талановитою дитиною – теж допомога і пожертвування.
У будь-якій сім’ї дитина вимагає уваги і розвитку. І в дитбудинку і в повній сім’ї.