Коник: made in Ukraine!

У кожного народу є власна культура, традиції, пісні, звичаї. Україна не пасе задніх в цьому питанні: в нас цього добра стільки, що треба поділитися з багатьма державами. Серед численних народних ремесел та надбань не можна не пригадати стародавнє мистецтво виготовлення глиняних коників. Якщо поїхати у село, то в багатьох хатах залишилися ці дивні сувенірні іграшки. Магічна технологія прийшла до нас з середньовіччя, бабусі передавали це ремесло онукам, присвячували нащадків в тайни та вчили їх робити цю річ. І зараз багато жінок знають цю справу, передають її дітям та знайомим. Подібні іграшки та речі дуже полюбляють вихованці сиротинця «Перлинка». Але ніщо не може втішити їхні душі, коли в голові з’являються сумні думки відносно відсутності батьків та рідних.

А чи можна допомогти сиротам з дитячого будинку? Ідеальне рішення – це провести черговий майстер-клас, на якому навчити хлопчиків та дівчаток стародавньому українському мистецтву. Вихователі «Перлинки» постійно вчаться та знаходять цікаві ідеї відносно розвитку тих, кому через декілька років доведеться виживати самостійно та плити в океані бурхливої реальності. В останні дні серпня відбувся черговий захід, він був присвячений саме розумінню мистецтва виготовлення чарівних коників з глини. В нашому колективі є такі, хто ідеально знайомий з непростою справою та має повноваження вчити малюків різного віку.

Це діло потребує уважності, посидючості, гарного окоміру, творчого підходу. Заздалегідь готують сировину та все необхідне для діла. Важливо мати відповідне екіпірування та чисте робоче місце. Заготовлену глину треба добре пом’яти, потім розділити на шматочки: вони підуть на ліпку тулуба, хвостика, ніжок, голови. Робота потребує наявності відповідного знаряддя: воно дуже просте, але без нього правильна іграшка не вийде. На все діло уходить приблизно година. Вихованці «Перлинки» майже на ходу хватали важливі знання та наче губка вбирали в душу стародавню технологію. Деякі проявили неабиякі здібності, у багатьох вийшла повноцінна іграшка с першого разу: пісенька «Купила мама коника, а коник без ноги» – це не про наш заклад. Мам у багатьох нема, але всі коники бездоганні!

А ще наша вчителька навчила малечу Петриківському розпису, без нього коник виходить дуже неповноцінний. У кожного хлопчика або дівчинки вийшли унікальні авторські варіанти – деякі можна сміливо продавати за тисячу гривень чи надсилати у музей мистецтва. Діти талановито витратили фарби, зробивши свого коника красивим, наче квітка або галявина у садочку. Для досягнення найкращого ефекту треба робити особливі мазки, наносити фарбуючу рідину краплинками. Малюки довели, що вони справжні українці, бо мають смак та роблять усе красивим! Таких коників можна класти у скарбницю мирової художньої спадщини. Урок сподобався всім, адміністрація високо оцінила працю педагогів та старання вихованців.

Наші вчителі можуть проводити подібні уроки хоч кожного дня, але для цього потрібні матеріали, різноманітна сировина, фарби. Для багатьох творчих майстер-класів нам не вистачає паперу, ниток, голок, тканини. Річ у тому, що наша установа не має державного